НОВИНИ БІБЛІОТЕКИ
19.01.2016
"А що третій празник - святе Водохреща"
Таким "теплим" було свято в Любиковичах.
08.05.2015
День пам’яті та примирення.
Зустріч з ветераном Великої Вітчизняної війни Теремком Адамом Дмитровичем
19.04.2015
Провідна Неділя в Любиковичах. Це не просто «звичай предків», це пам'ять… пам'ять живе вічно.
21.03.2015
«Поезія – це музика душі»
Велика українська поетеса Леся Українка сказала: «Не поет, хто забуває Про страшні народні рани, Щоб собі на вільні руки Золоті надіть кайдани!». Я не казатиму нічого, просто пропоную вашій увазі вірші юної поетеси з Любикович, Ірини Білотіл.
Вітю всіх з Днем Позії!
«Дві матері»
Маю я матусі дві:
Перша, та, що народила, друга ненька Україна.
Обох люблю і поважаю, бо добре серце в собі маю.
Першу маму я люблю: за щирість, ласку, доброту.
А другу матір полюбляю: за радість, щастя свого краю.
«Я донька України»
Я донька неньки України,
Весела дівчинка Ірина.
Свій край люблю і поважаю,
Бо краще рідного немаю!
«Молитва за Україну»
Молись народ за Україну!
Молись за злагоду і мир.
Молись за мову солов‘їну,
Молись за рідну Батьківщину.
І донесе твою молитву
На крилах ангел доброти
Врятує Бог нашу країну –
І буде щасті, буде Мир!
21/02/2015
В дні Різдвяних свят, особливо хочеться вірити в диво. В найскоріший прихід миру на рідну землю. Хочеться, щоб кожен, хто далеко від дому, швидше повертався. Свій різдвяний подарунок, отримали жителі с. Любиковичі, з зони проведення антитерористичної операції у відпустку повернулись воїни-герої Юрій Паньковець та Василь Поліщук, і вже днями в актовій залі Любиковицької ЗОШ І-ІІІ ст.. відбулась зустріч з бійцями АТО. Педагог організатор Тетяна Жакун, ведучі свята Сніжана Скибан та Марія Бунечко звернулись до всіх присутніх словами Кобзаря: «борітеся, поборете». На святі лунали патріотичні пісні, вітання від школярів. Директор Сергій Саванчук, подякував бійцям за їх боротьбу та мужність, адже вони воюють за кожного з нас. Як вчитель історії, Сергій Віталійович згадав Росію «вічно воюючою державою», агресія якої триває тисячоліттями, та, ще нікому не вдалось знищити нашу державу, українці сильна нація. Також згадували шкільні роки воїнів.
З піснею під гітару для бійців АТО виступила директор Любиковицького будинку культури Людмила Мацкевич, зі сцени пролунало два власних вірші у виконанні вчительки української мови Світлани Мацкевич та Тамари Гнатюк. Також про свої дні в боях розповіли самі бійці. Хлопці дякували всім хто їх підтримував,розповіли про допомогу волонтерів. Всі разом заспівали гімн України, та під завісу зустрічі, діти подарували героям свої малюнки, власноруч зроблені сувеніри-обереги. Сльози на очах - віра у серці. Нехай наша любов, збереже кожного воїна.
06.01.2015
«Кутя на покуті» літературна бібліокухня, 2015.
Клуб за інтересом «Погорина» представляє рецепт Різдвяної куті.
До куті додали Вам –
Щастя цілий кілограм!
Грам 700 – дзвінких усмішок,
сум-печаль нехай залишить
Душі, очі і оселі,
Будьте гарні і веселі!
Наснаги, сили з півкіло!
І здоров’я, щоб було!
А також грам 100 удачі
(з нею набагато краще).
Додамо – міцної віри
Про життя в обіймах Миру!
Що нарешті в кожну хату
Прийде МИР з Різдвяним святом.
Божі ангели летять:
«Хай смакує Вам кутя!»
31. 10. 2014
У пошуках Шевченкових скарбів
(гра-квест до 200-річчя Кобзаря)
12.07.14
Огляд СКДК с.Любиковичі
"Сторінками історії і традицій"
В цей святковий, світлий день Раді привітать гостей!
Хочем нині поділиться таємницями традицій.
Та відкриєм залюбки, історичні сторінки.
Найкраща світлина буде лиш та, де сміються люди.
І тут не потрібні зайві слова: люди – найбільша окраса села.
А село наше… пісня з жита, із волошки блакитної зшита.
Тут Случа б’ють могутні хвилі, тут дівчата і хлопці милі,
Між полями пролягло Любиковичі село…
Над полями і над нивами вітер мається, голубими переливами льон гойдається…
(пісня Євтухівних)
2. Перші спогади були пролиті, ще в 16 столітті:
Оцим краєм тоді володіла пані Курбська – Гольшанська Марія.
Свій маєток та землі села, згодом синові заповіла.
В документах архівних міститься: «Любейковичі на Мощаниці».
Мощаниця, «мащонка» від того – заболочена дуже дорога.
3. Любейки, Любеки, Любаші… як тільки не звалось в віках село наше.
Тепер то черга підійшла, легенди походження назви села.
(Марійка Бунечко розповідає легенду).
4. тут казкова атмосфера… Панський вал, Царські озера,
Ліс, урочища, поля, Любиковицька земля…
5. В 20-х роках, також варто сказати, земля ця попала до польської влади.
Пан Смировський тут вже господарем став, і школу для хлопчиків побудував.
Дівчат не веліли до школи пускати. Вони мали вдома батькам помагати.
Була не лиш школа, і ФАП як годиться, а також одна горілчана крамниця…
Тільки сонце засяє привітно… закликає на щиру молитву…
Шкода, знищив вогонь невблаганний, храм Потоцького Іоанна.
Нині можна усім помолиться, в храмі новім Животворної Трійці.
6. Не оминули стороною, роки обпалені війною.
Сімдесят вісім односельчан, пішли на фашиста, як в чорний вулкан…
З них тридцять шість не вернулися вже… пам'ять святу обеліск береже…
7. Зелен клен зав’ється густо, йдуть святки: Водіння Куста!
На Поліській Україні, актуальний і понині старовинний цей обряд
Крізь століття зве назад, в сиву – сиву давнину…
Дівку вибрали одну, щоб струнка була красуня - В клен зелений зодягнули.
Та пішли у кожну хату, господарів привітати! Привітати заспівати!
(обряд водіння куста)
8. Життя на місці не стоїть… все змінюється, час біжить…
Час так минає ледве чутно, пробігли і колгоспні будні…
Появились важливі і нові у селі нашім установи.
Ми потрошку стаємо сучасними… та, не даймо минувшині згаснути!
Із приходом новітньої ери, залишімо прикритими двері.
Піднімімо волошки сині, із бабусі старої скрині.
Піднімімо гаряче жито – на все добре! На нове літо!
Залишаймось привітними, люди, і Поліська земля жити буде!
Як Случа будуть жити води! Як жива буде пісня народу!
(фінальна пісня Євтухівних).
