Головна | Реєстрація | Вхід | RSS | П`ятниця, 26.04.2024, 04:06 |
Публічно - шкільна бібліотека села Любиковичі | |
Вітаю Вас Гість |
|
Село БілятичіСело Білятичі Любиковицької сільської ради На території Любиковицької сільської ради, серед чудової поліської природи сховалося маленьке село Білятичі. Загальна його площа становить 0,637 га, налічується 155 дворів, мешкають у селі 395 жителів. Поряд із селом прокладена залізнична колія, що сполучає населений пункт із Сарнами, іншими містами області й навіть Білоруссю. Білятичі – село серед дюн. Поліська глибинка має свою неповторну історію. Досліджуючи межиріччя Горині та Случа (зокрема площу при їх злитті в нинішніх Сарненському й Дубровицькому районах), польський геолог А. Реман писав у 1886 році: «Цілий кут поміж ріками на північ від Люхчі й Тріскинь зайнятий дюнами, що покривають тут щонайменше 40 км2 і піднялися високо над рівнем Случа й Горині. Значна частина їх не придатна до вжитку». Він «охрестив» цю місцевість «Поліською Сахарою». Загадковість дюн не розкрита й до цього часу. Науковці стверджують, що це морени, тобто залишки величезного льодовика, який у сиву давнину вперся в тодішній гірський хребет, що тягнувся від Прип’яті через Клесів-Рокитне-Соснове-Корець. Ось цей льодовик і залишив після себе такі величезні кучугури білого піску. Раніше вони були зовсім голими, як кажуть, лисими, та, завдяки турботі працівників держлісгоспу, ці дюни заліснені та є улюбленим місцем як селян, так і міських мешканців для збору грибів, ягід. Часткову відповідь, щодо назви села, дає також старовинний переказ, що й нині побутує серед старожилів. Їхні предки поселилися тут, приваблені чудовою, широкою та повноводною Горинню, білою піщаною косою, дрімучими лісами, повними різноманітної дичини, а головне – подалі від поміщицької неволі. Село заснували серед великих пагорбів, укритих білим піском, колір якого й дав йому назву. Існує також версія, що населений пункт назвали так, бо розташований «біля течії річки». Повз село протікає швидка Горинь. Поблизу є також русло старої річки. У перших історичних документах Білятичі згадуються 1569 року в такому контексті: «Урочище «Подлядич» близь Білятичей», тобто село Білятичі, неподалік якого є урочище «Підлядич». Належали вони до села Кураш Любиковицької волості, що в п’яти верстах. Землями Білятич, Соломіївки, Кураша володів граф Генріх Котовський. Ось такі історичні дані зберігаються в Білятицькій ЗОШ І-ІІ ступенів. У селі є загальноосвітня школа І - ІІ ступенів, де працює молодий та дружній педагогічний колектив. Основне завдання педагогів - виховання дітей у дусі національних традицій, відродження минувшини, а ще злободенним питанням є прищеплення любові до України, патріотизм. Учні школи беруть участь у конкурсах, предметних олімпіадах. Діти з великим бажанням відвідують гуртки: танцювальний та «Чарівного пензлика» і мають значні досягнення. Залюбки займаються спортом, активні в усіх заходах, що проводять у рамках сільського культурно-дозвіллєвого комплексу «Веселка». Уже традиційно чимало заходів організовуємо до державних і християнських свят. Окрім того село Білятичі багате своїми талановитими людьми: Дмитрук Володимир Юрійович - поет-пісняр, композитор. Публікувався в районній газеті та альманахах Рівненщини. Колдун Дарія Олександрівна, молода талановита майстриня з вишивання бісером. Гуранець Ніна Федорівна, вишивальниця. Хом’як Галина Василівна, вишивальниця. Як і у кожному селі нашої України, у жителів села Білятичі теж є і свої успіхи, і свої радості, і свої невирішені проблеми. Моє село, для мене ти єдине, Для мене найдорожче у житті: Тут мамина солодка пісня лине, Дитинства добрі спогади святі. |
|
Сарненська ЦСПШБ, 2014 р | Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz. |